Ще до відбудови: чому частина міжнародного бізнесу вже дивиться на Україну

Вієстурс Лієгіс

Керуючий партнер Amrop в Україні, партнер Amrop у Латвії, член практик з послуг для рад директорів, цифрових технологій та оборони компанії Amrop
2Ee3d7c8 B30d 4C44 B4c9 D548904aa7cb

Чому міжнародний бізнес уже цікавиться Україною та яку роль відіграють управлінські кадри

Коли говорять про майбутню відбудову України, часто складається враження, що активний інтерес міжнародного бізнесу почнеться вже після завершення війни. Але з того, що ми бачимо в роботі з міжнародними компаніями, цей процес фактично вже почався.
Це ще не масовий прихід інвесторів і не масштабна хвиля відкриття нових офісів. Але дедалі більше компаній починають дивитися на Україну стратегічно: оцінюють ринок, шукають людей, аналізують можливості та думають про те, якою має бути їхня присутність тут у майбутньому.
В інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» я вже говорив про цю тенденцію. З нашого досвіду, міжнародні компанії, які працювали в Україні й раніше, приблизно з літа 2024 року почали знову активніше інвестувати у свої команди та розвиток. А з весни цього року ми бачимо й інший тип запитів — від компаній, яких в Україні ще немає, але які вже розглядають можливість виходу на український ринок.

Бізнес починає готуватися заздалегідь

Логіка тут досить проста. Після завершення війни інтерес до України, ймовірно, суттєво зросте. І компанії розуміють: якщо чекати моменту, коли цей процес уже стане масовим, конкурувати за можливості, людей і позиції на ринку буде значно складніше. Саме тому частина бізнесу намагається готуватися вже зараз.
Для когось це означає аналіз потенційного ринку. Для когось — пошук партнерів або перших ключових людей. Для когось — розуміння того, які компетенції знадобляться компанії, якщо буде ухвалено рішення про повноцінний вихід в Україну.
Оборонний сектор є найбільш очевидним прикладом: міжнародні компанії цієї галузі вже досить активно працюють в Україні. Але важливо, що інтерес поступово виходить за межі defense. Ми бачимо увагу й з боку компаній інших секторів. Саме це, на мою думку, є одним із важливих сигналів.

Рішення дедалі частіше приймаються з довгостроковою перспективою

Війна, безумовно, залишається головним фактором ризику. Чергові хвилі російських атак, безпекова ситуація, економічна невизначеність можуть впливати на строки та конкретні інвестиційні рішення.
Але компанії, які серйозно розглядають Україну, переважно дивляться на неї не через перспективу кількох місяців. Вони намагаються зрозуміти, де буде український ринок через три, п’ять або десять років.
Тому короткострокове погіршення безпекової ситуації не обов’язково означає відмову від стратегічних планів. У нашій роботі ми не бачимо масової реакції в стилі: відбулася чергова ескалація — отже, компанія повністю відмовляється від планів щодо України. Швидше змінюється темп реалізації цих планів. Це принципова різниця.

Одним із головних питань будуть люди

Коли ринок почне активніше зростати, конкуренція відбуватиметься не лише за інвестиційні проєкти чи клієнтів. Вона буде дуже серйозною і за управлінські кадри.
Міжнародній компанії недостатньо просто прийняти рішення відкрити бізнес в Україні. Їй потрібні керівники, які одночасно розуміють міжнародні стандарти управління й український контекст. Це особливий набір компетенцій.
Український бізнес за останні роки навчився працювати в умовах надзвичайної невизначеності, швидко приймати рішення, перебудовувати логістику, управляти командами під час війни та реагувати на постійні зміни середовища. Цей досвід має велику цінність.
Водночас зі зростанням кількості міжнародних компаній буде зростати попит на людей, які мають досвід роботи у глобальних структурах, розуміють корпоративні процедури, governance, взаємодію з міжнародними штаб-квартирами та можуть поєднати ці підходи з українськими реаліями.
Саме тому питання розвитку управлінського капіталу потрібно вирішувати не після війни, а вже зараз.

Україні важливо конкурувати не тільки за капітал

Коли ми говоримо про майбутнє української економіки, розмова часто концентрується навколо обсягів інвестицій. Але капітал — лише одна частина питання.
Україні також доведеться конкурувати за компанії, технології, компетенції та людей. І тут надзвичайно важливу роль відіграватиме якість інституцій: зрозумілі правила, корпоративне управління, професійні наглядові ради, захист інвесторів і передбачуваність взаємодії держави та бізнесу.
Для міжнародної компанії рішення про вихід на новий ринок — це завжди оцінка не одного показника, а всієї системи.
Україна має сильні сторони: великий ринок, людський капітал, майбутній масштаб відбудови, географічне розташування та перспективу подальшої інтеграції з Європейським Союзом. Але для того, щоб перетворити цей потенціал на реальний прихід бізнесу, потрібна інфраструктура довіри. І її також потрібно будувати заздалегідь.
Україна ще не перебуває в точці масового приходу міжнародного бізнесу. Було б перебільшенням говорити, що глобальні компанії вже масово заходять на український ринок.
Але перші сигнали вже є. Частина міжнародних компаній повертається до активнішого розвитку своїх українських команд. Інші вперше починають серйозно аналізувати можливість присутності в Україні.
Це означає, що підготовка до повоєнної економіки фактично вже почалася. І наше завдання зараз — не просто чекати великої відбудови, а заздалегідь розвивати людей, компетенції та інституції, які дадуть Україні можливість максимально використати цей інтерес, коли він стане значно більшим.
Статтю вперше опубліковано на LIGA.net.